Коли в 1952 році наш співвітчизник (родом з нових Прилук поблизу Вінниці) Зельман Ваксман отримав Нобелівську премію за відкриття антибіотика проти туберкульозу, то його вітали як одного з найбільших благодійників людства.
Тоді, майже 70 років тому, здавалося, що з цим жахливим захворюванням покінчено назавжди.
Але підступна паличка Коха не тільки вижила, але і мутувала, пристосувавшись до більшості ліків, винайдених проти неї.
Таким чином, до сих пір в світі туберкульоз входить в список з 10 найпоширеніших причин смертності, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я.
Незважаючи на всі зусилля лікарів і вчених, туберкульоз як і раніше косить свої смертельні жнива-з життів і здоров'я мільйонів людей.
Україна, на жаль, входить до числа лідерів в Європі за рівнем захворюваності на туберкульоз, особливо мультирезистентним.
Але чи зробила влада країни все можливе, щоб подолати цю підступну хворобу?
Адже вирішення цієї проблеми лежить також у площині важливих управлінських рішень, які потрібно приймати.
І приймати швидко. Адже туберкульоз вимагає значних фінансових витрат на боротьбу з ним, – а життя пацієнтів – безцінні.
Ще 14 Січня 2019 року Кабінет Міністрів направив на розгляд комітетів Верховної Ради законопроект № 9467 "Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії туберкульозу на 2018-2021 роки".
Проект програми розроблено за участю експертів Міністерства охорони здоров'я України, експертів фтизіатричної служби, експертів неурядових та міжнародних організацій, у тому числі експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я.
При розробці програми аналізувався досвід подолання туберкульозу як в Україні так і в інших країнах світу. Тому до проекту внесено стратегічні напрями подолання епідемії туберкульозу з урахуванням міжнародних рекомендацій та потреб громадян України.
Тим не менш, законопроект за програмою вже два місяці не може бути розглянутий і прийнятий в Комітеті Верховної Ради з питань охорони здоров'я.
Розгляд законопроекту гальмується незважаючи на те, що починаючи з 1995 року Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила про епідемію туберкульозу в Україні.
Незважаючи на те, що частина областей України відмовляються приймати регіональні програми і виділяти кошти на боротьбу з туберкульозом, аргументуючи відсутністю Загальнодержавної програми протидії туберкульозу.
Незважаючи на те, що кожен день діагноз "туберкульоз" з жахом чують 85 пацієнтів.
Незважаючи на те, що щодня 9 українців помирає від туберкульозу, так і не дочекавшись необхідної їм допомоги.
Незважаючи на те, що в Україні, за даними Центру громадського здоров'я МОЗ, 31221 пацієнтів з активним туберкульозом зараз перебуває на обліку. Серед них - 14 121 пацієнт з тяжкою для лікування хіміорезистентною формою туберкульозу!
Я звертаюся до Ольги Вадимівни Богомолець, як до голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, який зараз гальмує узгодження проекту програми протидії туберкульозу.
У вашому агітаційному ролику кандидата на пост президента України ви говорите "я стала лікарем, як мій прадід і батьки... Студентська революція, Чорнобиль, Майдан, Революція Гідності – я завжди там, де потрібна моя допомога".
Ольга Вадимівна, зараз ваша допомога потрібна 31221 пацієнту з туберкульозом та членам їх сімей у якнайшвидшому погодженні проекту програми протидії туберкульозу.
Цього року міжнародне співтовариство відзначає Всесвітній день боротьби з туберкульозом 24 березня під слоганом "It's time" – "час прийшов".
Поки політики займаються передвиборчою кампанією і внутрішніми розбірками, десятки тисяч пацієнтів з туберкульозом можуть не дочекатися, коли ж прийде їх час жити, а не доживати в очікуванні.
Вже давно прийшов час покінчити з політичними чварами, звернути увагу на епідемію туберкульозу в Україні і нарешті комітету з охорони здоров'я на черговому засіданні розглянути і узгодити законопроект №9467.
Це дасть надію на життя і одужання тисячам пацієнтам з туберкульозом та їх сім'ям!
